Навіть якщо це здається своєрідним жартом, схожим на той, що про кінець в ЯІнтернет з початку 2000-х років твердження про те, що "Час очікування в Інтернеті закінчився” належить одному з тих, хто заснував його півстоліття тому.

Лоуренс Робертс, засновник ARPANET, заявив у своїй статті, що поточний система що складається з пакети даних не відповідає вимогам деяких сучасних програм (голос і відео) використовується все більше і більше дуже великою кількістю користувачів, які зараз є в Інтернеті, і що він ледве може впоратися з цією ситуацією.

Інтернет зламаний. Я повинен знати: це я створив. У 1967 році я написав перший план для прабатька сьогоднішнього Інтернету, Мережі агентств передових дослідницьких проектів, або ARPANET, а потім очолив команду, яка її розробила та створила. Основна ідея полягала в тому, щоб поділитися наявною мережевою інфраструктурою, надсилаючи дані у вигляді невеликих незалежних пакетів, які, хоч і можуть надходити в різний час, все одно, як правило, досягають місця призначення. Маленькі комп’ютери, які керували трафіком даних — я назвав їх процесорами інтерфейсних повідомлень, або IMP — перетворилися на сучасні маршрутизатори, і протягом тривалого часу вони не відставали від феноменального зростання Мережі. Дотепер.

Рішення, запропоноване Робертсом, таке повне повторне використання системи мереж з новим типом маршрутизаторів для транспортування інформації безперервно, без перерв, щоб усунути дуже великі затримки між пакетами даних і помилки, спричинені втратою таких пакетів.

Підсумок полягає в тому, що спрямування трафіку з точки зору потоків, а не окремих пакетів покращує використання мереж. Усуваючи надмірні затримки та випадкові втрати пакетів, типові для традиційних маршрутизаторів, керування потоком наповнює канали зв’язку більшою кількістю даних і захищає голосові та відеопотоки. І все це робиться без необхідності вносити зміни в перевірений часом протокол TCP/IP.

Детальніше про те, як можна «врятувати» Інтернет, ви зможете дізнатися найближчим часом ось.